Тексти українських пісень які виконувалися учасниками заходу

Я - маленька українка,
Горнуся до неба,
Маю рідну Батьківщину,
Іншої не треба.

Ясні зорі, тихі води,
Синій льон цвіте,
Лиш на рідній Батьківщині
Сонце золоте.

Я - маленька українка,
Люблю слово Боже,
Бо Господь всіх розуміє,
Він нам допоможе!

Я - маленька українка,
Горнуся до неба,
Маю рідну Батьківщину,
Іншої не треба!

Отак живеш собі живеш
Чекаєш сніг потім весну
Та лиш закривши очі знову й знову
Бачу цю війну

Жили під небом ми одним
Літала «Мрія» високо
Та вся земля тепер в вогні
І в'їлись рани глибоко...

Пр.
Я хочу до дому
Де рідні і милі,
Де всі ми щасливі
І бігали босі по теплій росі

Я хочу до дому
І серце палає
Вони забирають і вщент все руйнують
Нікого не чують,
Руйнують життя…

Ало, привіт, мамо! Ти як? Як там бабуся?

Привіт, кохана! Ви у безпеці?
Ти лиш чекай, і я повернуся…

Тримайся, Донецьк, Луганськ ,Маріуполь!
Та всі святині, що стояли століттями!
Харків,тримайся! Херсон- не здавайся, Київ, ти- сильний, як і решта всіх міст!
Люди, моліться, ми стали єдині,
Нас не зламати в жоднім кутку!
Будемо вірні, будемо сильні,
Крізь біль пронесемо нашу надію, щоб повернути мир Україні!

Я хочу до дому
І серце палає
Вони забирають і вщент все руйнують
Нікого не чують,
Руйнують життя

Благословенна Богом земля - Україна!

1 . Край наш осяяний сонцем!
Край наш - зелені ліси!
Край наш - омріяний Богом!
Край наш - щасливий для всіх!

2 . Край наш, віддай славу Богу!
Край наш, Ти - Божа краса!
Край наш, Ти знаєш дорогу!
Край наш, прямуй в Небеса!

3 . Благословенні поля!
Благословенні ліси!
Благословенна земля
Твоя, Україно!
Господь дасть мудрість царям!
Господь підніме дітей!
Імення Господнє прославитьсяна Україні!

Я єсть народ,
якого Правди сила!
Ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! — а сила знову розцвіла.

Щоб жить — ні в кого права не питаюсь.
Щоб жить — я всі кайдани розірву.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.

Московіє! Мене ти пожирала,
як вішала моїх дочок, синів
і як залізо, хліб та вугіль крала…
О, як твій дух осатанів!

Ти думала — тобою весь з'їдаюсь? — та, подавившись, падаєш в траву…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.

Я єсть народ, якого Правди сила,
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! — а сила знову розцвіла.

Сини мої, незламні українці,
я буду Вас за подвиг прославлять,— ідіть батькам на допомогу й жінці,
дітей з ярма спішіть визволять!

На слобожанських нивах, на подільських, на Чорнім морі
я прошу, молю! — вбивайте ворогів,
злодюг кремлівських, вбивайте без жалю!
Нехай ще в ранах я — я не стидаюсь,
гляджу їх, мов пшеницю ярову.

Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.

Повстань! І з ран — нове життя заколоситься,
що з нього світ весь буде подивлять,
яка земля! яке зерно! росиця!
Ну як не сіять? Як відсіч ворогу не дать!

І я сіяю, крильми розгортаюсь,
своїх орлів скликаю, кличу, зву…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.

Ще буде: неба чистої блакиті,
добробут в нас підніметься, як ртуть,
заблискотять косарки в житі,
заводи загудуть…

І я життям багатим розсвітаюсь,
пущу над сонцем хмарку, як брову…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.

Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! — а сила знову розцвіла.

Кремлівська гнидь, тремти!
Я розвертаюсь!
Тобі ж кладу я дошку гробову!
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.

Сіла птаха білокрила на тополю,
Сіло сонце понад вечір за поля
Покохала, покохала я до болю
Молодого, молодого скрипаля.

Покохала, зачарована струною,
Заблукала та мелодія в гаю.
В гай зелений журавлиною весною
Я понесла своє серце скрипалю.

Йшла до нього, наче місячна царівна,
Йшла до нього, як до березня весна.
І не знала, що та музика чарівна
Не для мене, а для іншої луна.

Сіла птаха білокрила на тополю,
Сіло сонце понад вечір за поля
Покохала, покохала я до болю
Молодого, молодого скрипаля.

Є українці - простори,
З якими поруч безкрайнє поле і гори.

Є українці - глибини,
В чиїх недрах так чисто, мабуть з пуповини.

Є українці - потоки,
В чиїх ріках бурхливих почуття глибокі.

Є українці - алмази,
Їх міцність і стійкість шліфують образи.

Є українці - зізнання,
Чиї щирі погляди породжують знання.

Ми всі із України світимо, як промені,
Душа, любов і правда з нами! Ми - незломлені.

Коли опустилися руки
Коли потемніло в очах
Не знаєш ти, як далі бути
На що сподіватись хоча б.

Не можеш, не віриш, не знаєш
Не маєш куди утікти
І кажуть – чудес не буває
Та мусиш для себе знайти.

Допоки сонце сяє, поки вода тече
Надія є.
Лиха біда минає, просто повір у це
Надія є.

Тобі вже нічого не треба
Бо ти вже нічого не встиг
Здається, що всі проти тебе
А, може, то ти проти них.

Не можеш позбутися болю
Не знаєш, чи прийде весна
Ти можеш не вірити долі,
Але в тебе вірить вона!